Chinese Civilization. Site Professor Valeriy Bebyk / Китайська Цивілізація. Сайт професора Валерія Бебика

 

Осельська, Олена, 2015. ГЕОПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЄВРАЗІЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В КИТАЙСЬКОМУ ФОРМАТІ ТА ІНТЕРЕСИ США. Nauki Społeczno-Humanistyczne. Polsko-ukraińska czasopismo naukowe, № 01 (05), s. 35-43.




 

Осельська, Олена, 2015. ГЕОПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЄВРАЗІЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В КИТАЙСЬКОМУ ФОРМАТІ ТА ІНТЕРЕСИ США. Nauki Społeczno-Humanistyczne. Polsko-ukraińska czasopismo naukowe, № 01 (05), s. 35-43. Available at:  http://sp-sciences.io.ua/s1228230/oselska_olena_2015._geopolitical_analysis_of_eurasian_integration_in_the_chinese_format_and_us_interests._social_and_human_sciences._polish-ukrainian_scientific_journal_01_05_pp._82-92 (accessed 30 March  2015).

 

 

ГЕОПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЄВРАЗІЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

В КИТАЙСЬКОМУ ФОРМАТІ ТА ІНТЕРЕСИ США 

 

УДК 327

 

Осельська, Олена,

кандидат політичних наук,

Дніпропетровський національний університет

 імені О.Гончара (Україна, Дніпропетровськ),

кафедра міжнародних відносин,

доцент,

e-mail: os_vic@ua.fm

 

АНОТАЦІЯ

В статті автор за допомогою методик геополітичного аналізу розкриває особливості сучасного етапу розвитку протистояння між основними світовими центрами сили США, ЄС, Росією та Китаєм, а також досліджує застосування технології стримування Китаю з боку США  в якості одного з факторів розвитку військово-політичної кризи в Україні.

 Дану тематику актуалізує ситуація зростаючого зближення Москви і Пекіна, в той час як відносини США з Росією і Китаєм погіршуються. Формування зв'язки між Росією і Китаєм матиме величезне геополітичне значення, проте у цих спільних інтересів є і свої межі. Пекін намагається поглибити відносини з європейськими державами та Європейським Союзом, до керівництва якого Сі Цзіньпін здійснив свій перший візит після вступу на посаду.

Для ЄС на сьогоднішній день Китай є другим за обсягом торговим партнером. Країни Євросоюзу, економіка яких перебуває в стані рецесії, вкрай зацікавлені в китайських інвестиціях, а йому, необхідні ринки для збуту своєї продукції. Ще одним важливим питанням для Китаю є зростання ролі юаня в міжнародних розрахунках, що в перспективі дозволило б перейти до його вільної конвертації.

Дуже малоймовірно, що євразійська інтеграція в китайському форматі відповідатиме інтересам Росії, для якої цей напрямок зовнішньої політики має першорядне значення.

Альтернативний проект, що зв'язує воєдино Схід і Захід з величезними потенціалами Китаю і ЄС, залишає Росію на узбіччі. У розвитку даного сценарію не зацікавлені і США. У Вашингтоні прагнуть завадити економічній інтеграції Азії та Європи через Україну, взяти під свій контроль світові поставки енергоносіїв, розрахунки за які повинні проводитися в доларах.

На сьогоднішній день Росія, вступивши в боротьбу зі світовим правопорядком і активно шукає союзників на Сході для створення «дуги безпеки». Союзниками цілком можуть стати Іран, Індія та Китай. В цих умовах стримування Китаю дає шанс утримати існуючий баланс сил та не створити підґрунтя для формування військово-політичних блоків, які зруйнують хиткий мир у цілому світі

 Ключові слова: США, ЄС, Росія, України, євразійська інтеграція, «дуга безпеки»,  українська криза, політика «Повернення в Азію», геополітичний баланс сил, багатополярний світ.

 

GEOPOLITICAL ANALYSIS OF EURASIAN INTEGRATION  

IN THE CHINESE FORMAT AND US INTERESTS 

 

Oselska, Olena,

Candidate of Political Science,

Dnipropetrovsk National Univercity nammed O.Gonchar (Ukraine, Dnipropetrovsk),

Department of International Relations,

 Docent,

e-mail: os_vic@ua.fm

 

SUMMARY

The author with the help of methods of geopolitical analysis reveals features contemporary development of the confrontation between the major centers of power US-EU-Russia-China, as well as exploring the use of technology to contain China by the United States as one of the factors in the development of military-political crisis in Ukraine.

The topics are updated by the situation of the growing rapprochement between Moscow and Beijing, while US relations with Russia and China deteriorated. Forming links between Russia and China will have a huge geopolitical significance, but these have common interests and their borders. Beijing is trying to deepen its relations with the European states and the European Union, the leadership of which Xi Jinping made his first visit since taking office.
For the EU today, China is the second largest trading partner. EU countries, whose economies are in recession, are very interested in Chinese investments, and he needed markets for its products. Another important issue for China is the increasing role of the renminbi in international transactions that in the future would go to his free conversion.

It is highly unlikely that the Eurasian integration in the Chinese format is in the interests of Russia, for which this area of foreign policy is paramount. Alternative project linking together the East and West with a huge potential of China and the EU, leaves Russia on the sidelines.

In the development of this scenario are not interested and the United States. In Washington, seeking to prevent the economic integration in Asia and Europe through Ukraine, and the same way to take control of the world's energy supplies, payment for which should be carried out in dollars.

To date, Russia has joined the fight against the international legal order and is actively seeking allies in the East to create a "belt of security." Allies may well be Iran, India and China. Under these conditions, containment of China has a chance to retain the existing balance of power and pave the way for the formation of the military-political blocs, which will destroy the fragile peace in the world

 Keywords: USA, EU, Russia, Ukraine, Eurasian integration, "security belt", Ukrainian crisis, policy "Return to Asia", geopolitical balance of power, a multipolar world.

 

 

Протягом останніх десятиліть Сполучені Штати та їх союзники здавалися невразливими для будь-яких викликів - від військових і технологічних до економічних. Все змінилося на початку третього тисячоліття - в епоху руйнувань. Росія, яка під керівництвом президента публічно жалкує про розвал радянської імперії, сьогодні представила свою реакцію - агресивні домагання на втрачені території.

Китай, яким всі захоплювалися через його зростання з 1980-х років під впливом вільного ринку, тепер викликає побоювання через стратегічну експансію, яка його супроводжує. Це відбувається в його власному регіоні: конфлікт між Пекіном і Токіо з приводу спірного володіння островами Сенкаку/Дяоюйдао триває, і ситуація залишається напруженою. Але те ж саме відбувається і далеко від кордонів Китаю - в Африці, на Близькому Сході і в Латинській Америці - скрізь, де Пекін займається пошуком енергоносіїв та природних ресурсів.

 

Сьогодні Китай робить те, що робили й інші держави, які стрімко розвивалися, зокрема - Німеччина перед двома світовими війнами. Китай збільшує свою військову силу, щоб привести її у відповідність до економіки, що бурхливо розвивається. У китайських поясненнях світу йдеться про те, що подібні дії викликані потребами оборони. Решта світу сприймає це як можливу прелюдію до агресії.

Європейський Союз, який, за думкою його ентузіастів, домінуватиме в 21-м столітті, сьогодні застряг в різноманітних і пов'язаних один з одним тупиках - у нього все ще крихка валюта, крім того, все більш незадоволена Британія активно виступає проти нездатності Євросоюзу, як вона вважає, впоратися з невдоволенням серед європейців.

 

Ісламський радикалізм, який довгий час визрівав на Близькому Сході, в третьому тисячолітті утворив метастази, і сьогодні з ним пов'язані основні побоювання щодо можливості виникнення внутрішнього, а також міждержавного конфлікту в Європі і Північній Америці, і ще - в Китаї, Африці та Росії, оскільки всі вони вражені місцевою формою того ж ракового захворювання.

В таких умовах війни та їх передбачувані причини стають ще гіршими. В результаті огляду сучасних конфліктів не можна зробити висновок про те, що в найближчому майбутньому відбудеться третя світова війна. Скоріше, мова йде про більш масштабні серії частково пов'язаних між собою, частково дискретних локальних або регіональних воєн, які, якщо вони будуть продовжені, зможуть придушити і без того перевантажений механізм посередництва і підтримки миру й утворити численні осередки вбивств і руйнувань.

 

Саме на цьому тлі розгортається боротьба за Китай, від позиції якого залежить багато чого в сучасній геополітичній системі координат. Дану тематику актуалізує ситуація зростаючого зближення Москви і Пекіна, в той час як відносини США з Росією і Китаєм погіршуються. Останній саміт у Пекіні проходив на тлі безпрецедентних звинувачень Вашингтоном китайських військових в організації масштабного державного кібершпіонажу в Сполучених Штатах. Адміністрація Барака Обами звинувачувала китайців в крадіжці комерційних секретів у американських компаній.

Ще більш загострюють американо-китайські відносини зростаючі домагання Пекіна на спірні території в Південно-Східній Азії, на які також претендують союзники США - Японія і Філіппіни, а також В'єтнам. Вашингтон турбує погано приховувані наміри Китаю взяти під свій контроль офшорні енергоресурси і, у віддаленій перспективі, витіснити США як головного і найбільш впливового гравця в цьому величезному регіоні.
В результаті української кризи відносини Росії з США значно погіршилися. У підсумку, незважаючи на традиційні для Китаю принципи невтручання і недоторканності існуючих державних кордонів, Пекін утримався від критики В.Путіна у зв'язку з анексією Криму.
Виходячи з усього вищесказаного, метою даної статті є аналіз місця і ролі китайського фактора в системі геополітичного протистояння по лінії США-ЄС-Росія на тлі військово-політичної кризи в Україні, що посилюється.

 

21 травня 2014 під час візиту президента Російської Федерації В.В.Путіна до Китаю був підписаний знаковий договір між Москвою і Пекіном. За договором «Газпром» «поставлятиме до Китаю газ з 2018 року, загальна сума поставок становить $ 400 мільярдів на 30 років, а щорічний обсяг - 38 мільярдів кубометрів на рік». [1] Як відомо, переговори про це велися давно, а головним каменем спотикання була ціна на паливо. При всій обережності та зваженості в підходах, ця угода однаково вигідна обом сторонам. Китай зацікавлений у надійних постачаннях енергоресурсів для своєї економіки. До того ж гарантувати безпеку таких поставок з континенту буде на порядок легше. Для Росії залучення надійного споживача її вуглеводнів в особі Китаю більш ніж актуально, особливо після введення санкцій і заяв президента США Б. Обами про можливість забезпечення Європи американським сланцевим газом. І хоча, як стверджують експерти, з чисто технічних причин Захід зможе повною мірою реалізувати подібні проекти не раніше 2020 року, Росію вже сьогодні турбують наслідки цих проектів для своєї економіки.


У рамках БРІКС Москва і Пекін також вивчають позиції одне одного на предмет домовленостей про створення спільного банку розвитку. Крім того, в даний момент готується угода про військове співробітництво, що йде набагато далі підписаного у 2001 році В. Путіним і Цзян Цземінь договору про добросусідство, дружбу і співробітництво. Сьогодні Китай є ринком збуту для майже чверті російського оборонного експорту. На практиці це означає, що переговори щодо російсько-китайських економічних і військово-технічних проектів, які тривають вже багато років, ймовірно, нарешті будуть мати успішне завершення. Минулий візит Путіна в Китай китайська преса оцінює не тільки з точки зору підписання російсько-китайських газових угод. Іншим більш важливим моментом стала Четверта Нарада із взаємодії і заходів довіри в Азії (НВЗДА). 

 

Під цією довгою назвою ховається спроба створити азіатський аналог Організації безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). До складу НВЗДА сьогодні входять 24 держави. Статус спостерігачів мають ще 9 країн і 4 міжнародні організації. Зустрічі глав держав і урядів країн - учасниць НВЗДА проводяться раз на чотири роки. Головним завданням НВЗДА вважається право держав Азії на «вільний вибір і розвиток політичної, соціальної, економічної та культурної систем». [2] Фактично мова йде про підписання «антієвроатлантичної хартії» державами Центральної та Східної Азії.


Слід також враховувати той факт, що Росія поступово починає витісняти американський долар, що в кінцевому підсумку загрожує "евтаназією" Сполученим Штатам. Підписаний газовий контракт з Пекіном робить можливим пряму конвертація юаня в російський рубль, що негативно вплине на позицію долара як світової резервної валюти. Ще у вересні 2010 року Рубен Аганбегян, який займає пост президента групи ММВБ (Росія), зазначив, що «платформа ММВБ готова до того, щоб до кінця року забезпечити запуск торгівлі китайською валютою на ринках Російської Федерації» [3].

 

А Міністерство фінансів РФ 14 травня 2014 року дало позитивний відгук на пропозицію про збільшення обсягу рублевих розрахунків за експортними контрактами. Питання про перехід на розрахунки з експорту в рублях було піднято 24 квітня 2014р. на нараді у першого віце-прем'єра Ігоря Шувалова. Потім пропозиція була розглянута банкірами і бізнесом, у тому числі нафтогазовидобувним сектором. На практиці ж це означатиме, що нові контракти на експорт будуть укладатися з розрахунками в рублях РФ, можливий і перегляд діючих. Зараз, схема розрахунків між країнами ЄС, наприклад, і Росією виглядає так: покупець оплачує покупку в євро, банк конвертує євро в долари США і переводить на рахунок експортера, а вже російський банк конвертує долари в рублі. Тепер буде так: покупець оплачує в євро, банк конвертує одразу в рублі, минаючи долар.  Введення рублевих розрахунків за експортними контрактами має не тільки економічне, але й колосальне політичне значення.

 

Формування зв'язки між Росією і Китаєм матиме величезне геополітичне значення, проте у цих спільних інтересів є і свої межі. Насамперед - суперництво, що гальмує розвиток відносин. Зараз, коли напруженість у відносинах США та Західної Європи, з одного боку, і росіян після анексії Криму - з іншого досягла свого апогею, лідер КНР Сі Цзіньпін відправляється в турне по Європі. Безумовно, торгово-економічні зв'язки, а не ситуація в Україні були основним питанням на переговорах Сі Цзіньпіна в Парижі, Берліні, Гаазі та Брюсселі. Зараз, коли Росії загрожують нові санкції Заходу, Пекін намагається поглибити відносини з європейськими державами та Європейським Союзом, до керівництва якого Сі Цзіньпін здійснив свій перший візит після вступу на посаду. Це говорить багато про що. Новий лідер Китаю продемонстрував свої пріоритети.


Не секрет, Китайське керівництво з тривогою сприймає порушення суверенітету і територіальної цілісності держав. Поведінка Пекіна є вкрай стриманою, особливо коли в 2008 році Росія напала на Грузію і відрізала від неї Абхазію і Південну Осетію. «Право народів на самовизначення», яке Москва використовувала для виправдання анексії Криму, здається Китаю вкрай небезпечним прецедентом, оскільки в перспективі це право може виникнути на Тибеті або в Синьцзянь-Уйгурському автономному районі. У цій ситуації не слід забувати і про проблему з Тайванем. І хоча відносини Пекіна і Тайбея останнім часом помітно покращилися, керівництво материкового Китаю як і раніше офіційно вважає Тайвань 21-ю провінцією КНР.

 

Однак стриманість Пекіна відносно анексії Криму можна пояснити ще й бажанням захистити свої інвестиції та енергетичну безпеку. Відомо, що 7-8 грудня В.Янукович в Пекіні підписав низку грандіозних, для України, інфраструктурних проектів. І найважливішим з них було створення Кримської вільної економічної зони. У цей проект Китай анонсував інвестиції в 30 млрд. дол, а саме - в будівництво глибоководного порту для кораблів з осадкою 22-25 т. Таких портів в Чорноморському басейні немає. Офіційно озвучується, що це для скорочення шляху китайських товарів в ЄС. Однак даний факт викликає сумніви, оскільки такі порти є в Пірреях (Греція), Марсель (Франція), італійські порти, де до ЄС набагато ближче. Також немає жодного наміру будувати і розвивати транспортну інфраструктуру з Криму до західних кордонів України. Адже існуючі авто-і з/д дороги просто не впораються з колосальним товаропотоком.

 

Ясність приходить при аналізі анонсованого Китаєм будівництва терміналу по зрідженому газу і нафтоналивного терміналу в районі порту. А осадка кораблів 22-25 т - це якраз танкери для перевезення нафти та скрапленого газу. Відомо, що Китай відчуває значну нестачу  енергоресурсів. Зараз більше половини імпортованої нафти Китай купує в Ірані. Китай хоче хеджувати ризики з поставки енергоносіїв і збільшити обсяги поставок і відповідь на питання, чиї ж це будуть нафта і газ напрошується сам собою. А коли відбулася зміна влади в Україні, дані рішення були анульовані. Швидше за все, саме в цей момент Москвою було прийнято рішення про анексію Кримського півострова для того, щоб не втратити можливість логістики газу і нафти в Китай через Крим, - а в перспективі і не тільки в Китай, - і Пекін зацікавлений у реалізації цього плану. 

 

Побудувати в Росії такий порт неможливо, оскільки російське узбережжя - це або дрібне Азовське море, або скельні відроги гір. А порт у Криму буде будуватися методом викопування величезного котловану і запуску туди води. Питання про проходження танкерами Босфору і Дарданелл, судячи з усього, є вирішеним, інакше Китай не підписував би документи. Супертанкерам потім доведеться йти через Гібралтар і в обхід Африки. А танкери з осадкою до 20,1 м можуть проходити Суецьким каналом.
Довіском до цього йдуть вже маса всіляких заводів і виробництв у Криму, які збираються побудувати китайці - рибоконсервний, судноремонтний і т.д.

 

Вся пром. зона повинна бути розміром приблизно 200 х 100 км (20 тис. кв. км!). Від порту під Євпаторією, до Севастополя. З усього вищесказаного можна зробити висновок, що основним інтересом Росії в Україні на даний момент є саме логістика газу і нафти в Китай, а в перспективі і не тільки в Китай, через Крим. Це геополітичний інфраструктурний проект, здійснюваний спільно Росією та Китаєм. Виходячи з цього зрозуміло, що вже відлітаючи в Китай 7 грудня 2013, Янукович знав, що 17 грудня він підпише Московські угоди. Китайський і російський пакети угод з Україною йшли в жорсткій зв'язці між собою.

 

Китайське керівництво сьогодні не без задоволення відзначає, що Росія кидає виклик ідеологічній гегемонії Заходу. У той же час воно прекрасно усвідомлює, що саме існуюча сьогодні глобалізована система, правила якої були встановлені Заходом, забезпечила Китаю серйозне економічне зростання протягом двох останніх десятиліть, дозволивши стати другою економічною державою світу. До того ж Китай має намір і надалі використовувати такі сприятливі умови, тим більше що Росії до цих пір так і не вдалося цього зробити.

 

У короткостроковій перспективі вся увага Китаю буде зосереджено на тихоокеанському регіоні, де китайські інтереси все більш вступають у конфлікт з інтересами Вашингтона і його союзників. У разі відкритої кризи Пекіну знадобиться серйозна підтримка, саме цим і пояснюється його прагнення задобрити Росію, але при цьому не вступати заради неї в міжнародні суперечки.

При всьому цьому Китай максимально вигідно для себе використовує події в Україні. З одного боку, відмовившись офіційно підтримати Росію, Пекін зберіг можливість вести діалог як із західними партнерами, так і з новими київськими властями. З іншого боку, надана Москві неофіційна підтримка зміцнила і без того досить тісні відносини з Росією.


Для ЄС на сьогоднішній день Китай є другим за обсягом торговим партнером. Країни Євросоюзу, економіка яких перебуває в стані рецесії, вкрай зацікавлені в китайських інвестиціях, а йому, необхідні ринки для збуту своєї продукції. Також Пекін розраховує отримати доступ до передових західних технологій для здійснення переходу до інноваційної моделі економічного розвитку, як застави майбутнього добробуту і процвітання.

 

Ще одним важливим питанням для Китаю є зростання ролі юаня в міжнародних розрахунках, що в перспективі дозволило б перейти до його вільної конвертації. Зараз це робиться в основному за допомогою двосторонніх договорів про валютні свопи, але позиція Великобританії в цьому питанні може істотно змінити стан справ на користь Пекіна. За словами британського міністра фінансів Джорджа Осборна, «Лондон має намір стати світовим центром торгівлі та інвестицій в китайській валюті» [6], про що свідчать результати візитів Осборна і Кемерона в КНР, що відбулися восени-взимку 2013 року.


В цілому, європейська політика Китаю у своїй довгостроковій перспективі націлена на створення китайсько-європейської зони вільної торгівлі, яка стане основою для спільного розвитку і взаємного стимулювання. При цьому ключову роль в цьому процесі Пекін відводить Лондону. Заступник директора Центру вивчення ЄС, професор Інституту міжнародних відносин Народного університету Китаю Ван Івей заявив з цього приводу наступне: «Якщо буде можливість об'єднати зусилля, то китайсько-європейське співробітництво принесе з собою євразійську інтеграцію і додасть новий зміст глобалізації» [7].

 

Дуже малоймовірно, що євразійська інтеграція в китайському форматі відповідатиме інтересам Росії, для якої цей напрямок зовнішньої політики має першорядне значення. Альтернативний проект, що зв'язує воєдино Схід і Захід з величезними потенціалами Китаю і ЄС, залишає Росію на узбіччі.

У розвитку даного сценарію не зацікавлені і США. Плануючи пряме протистояння з Росією на Україні, Барак Обама відвідує своїх азіатських союзників - Японію, Південну Корею, Малайзію і Філіппіни - в рамках своєї політики «Повернення в Азію» з тим, щоб стримати посилення Китаю в світі. Суперечка розгорілася між Китаєм і Японією (або США) за контроль над стратегічно важливим Південно-Китайським морем (Китай його майже повністю вважає своїм), яке, крім суто транспортної артерії, є ще й вмістилищем великих запасів нафти і газу; за встановлення своєї юрисдикції над скелястими островами Дяоюйдао / Сенкаку, які можна використовувати у військових цілях, а також за контроль над Малаккською протокою, що сполучає Східно-Китайське море з Індійським океаном і Європою.

 

За допомогою антикитайської пропаганди - слід згадати, що у Пекіна немає військових баз за кордоном - США намагаються залякати його сусідів з тим, щоб посилити власні військові об'єкти в даному регіоні.

Червона лінія, проведена Москвою, яка заявила, що «напад на російських громадян на Україні буде розглядатися як напад на саму Російську Федерацію», може стати смертельною пасткою для Путіна. Адже це саме те, до чого прагне Вашингтон - втягнути Росію в довгу і виснажливу війну на Україні, щоб тим самим підірвати її економіку, послабити вплив на світові справи (особливо у врегулюванні обстановки навколо Ірану і Сирії), зупинити процес поліпшення її відносин з державами на пострадянському просторі, вирішити питання поставок свого сланцевого газу в Європу і змусити її брати участь в економічних санкціях проти Москви. І, звичайно ж, знову заявити про важливість НАТО. США прагнуть завадити економічній інтеграції Азії та Європи (Україна мала стати сполучною ланкою між ЄврАзЕС і ЄС), взяти під свій контроль світові поставки енергоносіїв, розрахунки за які повинні проводитися в доларах.

 

На сьогоднішній день конфлікт інтересів КНР з Вашингтоном у всіх ключових для неї питаннях, починаючи від територіального конфлікту з Японією і закінчуючи станом справ у Тибеті (у лютому 2014р. Б. Обама провів зустріч з Далай-ламою, у зв'язку з чим, Пекін висловив офіційний протест), явно не сприяє зближенню їх зовнішньополітичних позицій. Америка серйозно побоюється, що КНР кинула їй виклик в боротьбі за світове панування. Саме в такому ракурсі розцінюється позиція США щодо пріоритету своїх інтересів в АТР.

Китай, у свою чергу, звинувачує США у проведенні політики стримування щодо себе і надзвичайно стурбований посиленням позицій Вашингтона, насамперед у Південно-Східній Азії (ПСА), оскільки цей регіон є своєрідною «горловиною» КНР, через яку проходять транспортні коридори імпорту товарів і ресурсів та здійснюється експорт товарів.

 

На відміну від Великобританії, у Вашингтоні не вітають ідею посилення ролі юаня в міжнародній торгівлі, вбачаючи в ньому цілком реальну загрозу для долара. Не дивлячись на тісний взаємозв'язок двох провідних економік світу, Америка продовжує ревно захищати свої передові технології, що є однією з основних її переваг в сучасному світі. Це виражається, зокрема, у встановленні твердих торгових бар'єрів і ряді обмежень на експорт високотехнологічної продукції в Китай.

Виходячи з даної ситуації, Китай, що підтримує ідею багатополярного світу, зацікавлений у посиленні Росії, яка може послабити позиції Вашингтона на світовій арені. Але він навряд чи наважиться на відкритий союз з Москвою проти Заходу. По-перше, КНР не стане ризикувати економічними відносинами з Євросоюзом і США, що вже склалися. А по-друге, вибір Китаю на користь Росії або Заходу остаточно зруйнує світ в геополітичному плані. Приєднавшись до будь-якої з цих сторін нинішньої конфронтації, Китай сформує основу для військово-політичного альянсу по лінії «Китай-Росія» проти США і ЄС чи «Китай-США-ЄС» проти Росії, що відкине всю геополітичну розстановку сил у світі на 75 років назад.

 

А війна на даному етапі Китаю абсолютно не потрібна. Так само як і будь-які міжнародні санкції по відношенню до нього, оскільки. вище керівництво КНР оголосило курс на побудову до 2020 року середньозажиточного суспільства (сяокан). Крім того, Китай вступає в період економічних і політичних реформ і міжнародна стабільність для нього надзвичайно важлива. Саме тому Пекін так наполягає на мирному політичному врегулюванні ситуації навколо України та Криму. При цьому для Пекіна не має значення на чию саме користь вирішиться цей конфлікт. Головне - запобігти військовим діям і мінімізувати санкції, що ускладнюють торгово-економічні зв'язки і несуть збитки китайській економіці.

Сьогоднішня глобалізація, в першу чергу економічна, вигідніша Китаю навіть більше, ніж Заходу. Виходячи з цього, можна припустити, що Китай і надалі розвиватиме взаємовигідну торгівлю з усіма міжнародними гравцями, підтримуючи в геополітичному плані існуючий баланс сил, і направляти свої зусилля на поступове зменшення ролі США і зміцнення Росії і ЄС.

 

Швидке зростання цін на нафту (до 2014р.) як наслідок кампаній в Афганістані та Іраку, «арабська весна» і ще багато інших факторів забезпечили потужний потік золотовалютних коштів в російську скарбницю, дозволивши вкладати чималі гроші в економіку і оборону. Сьогодні В. Путін стверджує, що Росія готова очолити «нову ідеологічну боротьбу між розбещеним Заходом під керівництвом США і традиціоналістських світом», а його нова доктрина, за якою «будь-яка територія з російським населенням повинна стати частиною Росії», змушує серйозно задуматися про майбутнє сучасного світу.

 

На сьогоднішній день Росія, вступивши в боротьбу зі світовим правопорядком і активно використовуючи проти держав Європи газ в якості зброї, шукає союзників на Сході для створення «дуги безпеки». Союзниками цілком можуть стати Іран, Індія та Китай. Слід також зазначити, що багато сучасних аналітики, навіть прозахідних, сходяться на думці, що в даний час Володимир Путін є «однією з найбільш значущих світових фігур», в той час як вплив Барака Обами стрімко падає. В цих умовах стримана поведінка Китаю дає шанс утримати існуючий баланс сил та не створити підґрунтя для формування військово-політичних блоків, які зруйнують хиткий мир у цілому світі.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТЕРИ: 

  1. Газовый контракт с Китаем: реальность или пиар-уловка? // "Bloomberg Businessweek", США, 22.05.2014
  2. 2.  Декларация принципов, регулирующих отношения между государствами-членами СВМДА // http://www.s-cica.org/page.php?page_id=65&lang=2/
  3. 3.  Прямая конвертация рубля и юаня. Каковы перспективы? // http://forex-digest.ru/news,1,70.htm
  4. 4.  Китай и Россия построят в Крыму глубоководный порт, Vlasti.net, 25.06.2014 // http://vlasti.net/news/194940
  5. 5.  Кузнецов А.В. Перспективы отношений ЕС и Китая // Китай и глобализация / Отв. ред. В.Б. Амиров и В.В. Михеев. - М.: ИМЭМО РАН, 2012. С. 55-66.
  6. 6.  Лондон признал китайский полюс: стратегический прорыв в отношениях Великобритании и Китая // http://www.regnum.ru/news/it/1721236.html
  7. 7.  Украинский кризис: Россия и Запад в борьбе за Китай //15.04.2014 // режим доступа: http://news.finance.ua/ru/~/2/0/all/2014/04/15/323746

 

 

REFERENCES:

  1. Gazovyj kontrakt s Kitaem: real'nost' ili piar-ulovka? "Bloomberg Businessweek", США, 22.05.2014
  2. Deklaracija principov, regulirujushhih otnoshenija mezhdu gosudarstvami-chlenami SVMDA, available at http://www.s-cica.org/page.php?page_id=65&lang=2/
  3. Prjamaja konvertacija rublja i juanja: kakie perspektivy?  available at: http://forex-digest.ru/news,1,70.htm
  4. Kitaj i Rossija postrojat v Krymu glubokovodnyj port, Vlasti.net, 25.06.2014, available at: http://vlasti.net/news/194940
  5. Kuznecov A.V. Perspektivy otnoshenij ES i Kitaja, Kitaj i globalizacija, otv.red. V.B.Amirov i V.V.Miheev, Moskva, IMJeMO RAN, 2012. С. 55-66.
  6. London priznal kitajskij poljus: strategicheskij proryv v otnoshenijah Velikobritanii i Kitaja, available at:  http://www.regnum.ru/news/it/1721236.html
  7. Ukrainskij krizis: Rossija i Zapad v bor'be za Kitaj, 15.04.2014, available at: http://news.finance.ua/ru/~/2/0/all/2014/04/15/323746

 

 

 ПРИМІТКА: Після вторгнення російських військ до України багато що змінилоcя в геополітичних розкладах світу. Нині - підтримує територіальну цілісність України і будує Великий шовковий шлях поза межами російського агресора.



Создан 16 фев 2016