Chinese Civilization. Site Professor Valeriy Bebyk / Китайська Цивілізація. Сайт професора Валерія Бебика

Гринів, Ігор. ІНАВГУРАЦІЙНА ЛЕКЦІЯ ПОЧЕСНОГО ПРОФЕСОРА УНІВЕРСИТЕТУ ЛАНЧЖОУ (КНР)

Університет Ланчжоу (провінція Ганьсу, КНР), 30.10.2018 р.



Нещодавно представницька українська делегація на чолі з радником Президента України Ігорем Гринівим та президентом Національної академії державного управління при Президентові України Василем Куйбідою відвідала КНР.

Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі текст лекції почесного професора Університету Ланчжоу Ігоря Гриніва перед студентами і викладачами цього престижного університету на Заході Китаю, який входить до 10 найкращих університетів КНР.

 

Валерій Бебик,
Голова правління Всеукраїнської асоціації політичних наук

 

 

ІНАВГУРАЦІЙНА ЛЕКЦІЯ

ПОЧЕСНОГО ПРОФЕСОРА УНІВЕРСИТЕТУ ЛАНЧЖОУ (КНР)

ІГОРЯ ГРИНІВА – РАДНИКА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

 

Вельмишановний пане Ректоре,

Достойні професори і викладачі,

Дорогі студенти Ланчжоудського університету,

 

Україна – найбільша за площею держава Європи, з 45 мільйонами мешканців. Звичайно для Китаю, це порівняно невелика кількість. Українці древня державна нація, тривалість існування, якої сягає декількох тисячоліть. Наша країна завжди була відкрита для друзів і закрита для ворогів. У своїй історії ми ні на кого не нападали, а самі були об’єктом числених нападів, зі сходу і заходу, півночі та півдня.

 

Магістральні лінії нашої історії подібні до ліній історії Китаю. Ваша країна також зазнала іноземного втручання, була об’єктом агресій, окупації та колоніального поневолення. Минуле і вас, і нас навчило, що за таку відкритість і миролюбність доводиться платити високу ціну.

 

Світ поважає тільки сильних, які самі дбають про власну безпеку та добробут, і готові відстояти реалізацію власних інтересів.  

 

«Розташована на західному краю Євразійського степу, Україна протягом багатьох століть була брамою Європи. Інколи, «брама» зачинялася внаслідок війн чи конфліктів, Україна допомагала зупинити іноземні навали зі сходу чи заходу; коли ж вона була відчинена, як це найчастіше траплялося в українській історії, вона правила за міст між Європою та Азією, сприяючи обміну людьми, товарами та ідеями.

 

Протягом століть Україна була також місцем зустрічі різних імперій – від Римської до Османської, від Габсбургів та Романових. У XVIII столітті Україною керували із Санкт-Петербурга й Відня, Варшави і Стамбула. У ХІХ столітті з цього переліку лишилися тільки дві перші столиці. У другій половині ХХ століття на більшості українських земель панувала лише Москва. Кожна з імперій претендувала на землю та її багатства, залишаючи відбиток на ландшафті та характері населення, сприяючи формуванню особливої прикордонної ідентичності та духу».

 

Це цитата з книжки Сергія Плохія. «Брама Європи», яку в 2015 році видано в США. Професор Плохій є директором Українського наукового інституту Гарвардського університету. Свою розповідь він розпочав цитатами з Геродота – найвідомішого історика старовинної Греції та «батька» європейської історіографії, який жив у V столітті до нашої ери.

 

Серед народів, які описав Геродот, були також скіфи. Титульний народ був іранського походження, але серед скіфів існував поділ на скіфів царських і скіфів орачів. Історики сходяться на думці, що під останньою назвою треба розуміти предків сьогоднішніх українців.

 

У пошуку етноґенези українців археологи пішли ще дальше. Вони представили докази, що прямих предків українців потрібно шукати в народі, який у V – IV тисячолітті до нашої ери створив Трипільську культуру. З найбільшими в тодішній Європі поселеннями, в яких жило до 15 тисяч осіб; з витонченою керамікою, розписаною характерними орнаментами.

 

Деякі дослідники вважають, що цей орнамент виконував також письмову функцію на зразок китайських ієрогліфів культури Яншао. Зрештою, орнамент Трипільської культури і культури Яншао дещо схожий. 

 

Пані та панове,

Подібність історії України і Китаю вимірюється також іншими чинниками.

 

У IX-XIII століття нашої ери наші предки створили велику державу – Київську Русь, яка простягалася від Чорного моря до Балтійського, від Карпат до степів над Доном. Русь, це стара назва нашої країни і держави.

 

Могутність Київській Русі забезпечила торгівля – шлях «з варяг у греки», тобто зі Скандинавських країн на півночі континенту до Візантійської імперії. Спадкоємниці Римської імперії, яка остаточно впала наприкінці XV століття під натиском османських турків.

 

З Візантії до нас прийшла християнська віра, культура і писемність. Наша найстарша історична хроніка – Літопис ченця Нестора з ХІІ століття – описала мотиви вибору віри у її православній формі: великому київському князю Володимиру сподобалася краса візантійських храмів і літургії.

 

Справді, коли подивитися на пам’ятки української архітектури, то видно у них велику красу та поєднання східнохристиянських елементів із західноєвропейськими, а також мотиви, які коренями сягають Трипільської культури.

 

Київська Русь була відкрита на торговельні зв’язки з країнами Азії. Тут проходила одна з гілок Великого шовкового шляху, основним пунктом якої був Крим з його портами і традиціями єднання різних культур і народів. 

 

Рюриковичі, наша княжа династія, входила у сімейні зв’язки з династіями всієї Європи. Ярослава Мудрого, сина Володимира Великого, називали «тестем Європи». Його дочка Анна Київська була королевою Франції і деякий час правила цією державою. Інші дочки вийшли заміж за володарів Норвегії та Угорщини. Син одружився з дочкою візантійського імператора, сестра - з володарем Польщі. Сам Ярослав оженився з дочкою шведського короля.

 

Наші князі для захисту від кочових племен, у степу висипали систему земляних укріплень, тзв. Зміїні вали, сліди яких можна оглядати ще сьогодні. Вони не були такими імпозантними, як Великий китайський мур, але їх функція та призначення були такі самі.

 

На жаль, Зміїні вали не допомогли і в першій половині XIII століття Київська Русь впала під ударами імперії Чингіз-хана.

 

Моїм рідним містом є Львів. У середині ХІІІ століття місто заснував король Данило, володар Галицько-Волинської держави – частини Київської Русі та однієї з наймогутніших у тогочасній Центрально-Східній Європі. Львів був важливим торговельним центром на перехресті різних шляхів, також Великого шовкового шляху.

У Львові народився і провів перші роки життя Михайло Петро Боїм – Поміко, як його називають у Китаї. Автор таких відомих праць як «Флора Китаю» та «Лікарські рослини Китаю». Він відкрив Китай Європі у більшій мірі, ніж це зробив три століття до нього італійський мандрівник Марко Поло.

 

Пані та панове,

У своїй «Історії» Геродот написав: «Борисфен – грецька назва Дніпра, найбільшої річки моєї країни, – друга за величиною зі скіфських річок, є, на мою думку, однією з найбільш цінних та продуктивних не лише серед річок цієї частини світу, а й будь-де, за винятком хіба-що Нілу, який не надається до порівняння. Вона забезпечує найкращі та найбагатші пасовища, без сумніву, має найбагатші запаси найкращих сортів риби і найкращу воду для пиття – чисту та прозору, тоді як у навколишніх річках вона каламутна; ніде нема кращих врожаїв, які на її берегах, а там, де сіють зерно, трава найпишніша у світі».

 

Україну називають «житницею Європи» саме зважаючи на велику врожайність наших земель – відомого у всьому світі українського чорнозему. В музеї еталонів є місце для зразка метра і кілограма, в ньому також є місце для зразка родючості природнього ґрунту. І цим зразком якраз і є умовна одиниця українського чорнозему.

 

Україна належить до головних мінерально-сировинних держав світу, і за запасами основних видів корисних копалин з розрахунку на душу населення посідає одне з перших місць у Європі.

 

На жаль, у ХХ століття український чорнозем та інші природні багатства стали причиною великої катастрофи нашого народу. Історики згідні в тому, що європейські імперіалістичні держави привели світ до Першої та Другої світових війн, щоб заволодіти Україною.

 

Нам не вдалося відстояти незалежності власної держави після завершення Першої світової війни і тому Україну поділили між собою Росія (стала називатися Союзом Радянських Соціалістичних Республік), Польща, Румунія та Чехословаччина. В СРСР реалізовано політику геноциду українського народу за допомогою штучного голоду – Голодомору 1932-33 років, повальних репресій проти національної інтелігенції, партійних кадрів і усіх, хто хотів залишитися українцем.

 

Друга світова війна принесла нові мільйонні жертви і руїну економіки. Україна була головним плацдармом боїв між німецькою та радянською арміями, і наша країна найбільше постраждала з-посеред європейських країн.

 

Унаслідок катастроф 30-40-х років минулого століття ми реально стали на межі національної смерті. Але ми вижили і з надією дивимося в майбутнє. 

 

З лютого 2014 року Україна протистоїть агресії з боку Росії, яка намагається знищити нашу незалежність і розчленувати територію, а населення перетворити на слухняний інструмент для реалізації ідеї відновлення Російської імперії.

Москва порушила міжнародний порядок, який встановлений після Другої світової війни. Вона розтоптала гарантії непорушності наших кордонів, які були прописані у українсько-російському міждержавному договорі з 1997 року. А також гарантії непорушності наших кордонів, які нам надали підписанти тзв. Будапештського меморандуму з 1994 року, серед яких була і Росія.

 

Тоді наші політики відмовилися від третього ядерного арсеналу у світі, бо вважали, що наша планета стане від цього безпечнішою, а Україна більш захищеною. Вони виявилися наївними, бо гарантії нашої безпеки не коштували паперу, на якому були написані.

 

Росія загарбала український півострів – Крим і окупує частину Донбасу – найбільш розвинутого індустріального регіону країни. І ми не дали її просунутися далі. Ми вистояли і стали сильніші.

 

 

Шановні друзі,

З цієї перспективи можна краще зрозуміти, що для нашого народу сьогоднішня війна з Росією, це продовження боротьби за незалежність, яку ведемо понад сто років. І що для нас немає іншого шляху як перемогти у цьому протистоянні.

 

Війна стала можливою також через те, що після відновлення державної незалежності у 1991 році наші політики не побудували держави, зорієнтованої на забезпечення національних інтересів, добробуту і соціальної безпеки громадян.

 

Нічим не спровокована агресія Росії продемонструвала згубність такого підходу. Росія не визнає права сусідніх держав на самосійне існування, незалежний розвиток політики і економіки.

 

Ми остаточно обрали стратегічний курс на набуття членства України в Європейському Союзі та НАТО. Для нас це спосіб захисту перед агресивним сусідом і підтвердження цивілізаційного вибору, який зробили наші предки.

 

Разом з тим ми переконані, що об’єднання Європи буде неповним і незавершеним без входження України до ЄС і НАТО.

 

Ситуація кардинально змінилася у червні 2014 року з приходом до влади Президента Петра Порошенка та політичних сил, які підтримують його політику. Стартові умови були надзвичайно складні, бо попередня влада довела державу до фактичного дефолту, знищила армію, підпорядковуючи Росії національну оборону і безпеку.

 

У цих вкрай складних умовах ми розпочали і успішно продовжуємо масштабну програму реформ усіх сфер державного життя. А по суті будуємо нову державу.

 

Наше головне завдання - це зміцнення збройних сил і відновлення оборонного сектору економіки. На потреби армії видаємо 5% ВВП, і завдяки цьому вона з кожним роком стає сильніша.

 

Надзвичайно важливе значення має те, що в протистоянні з Росією нашу державу підтримує широка міжнародна коаліція держав, які проти Росії ввели дошкульні економічні санкції. 

 

Ми повністю оновили фінансову систему і повернули макроекономічну стабільність.  Ріст номінального ВВП України у долларовому еквіваленті у 2017 році склав 17,2 % відносно попереднього року, що є десятим результатом серед країн світу. При цьому за приростом номінального ВВП на одну особу (+17,5 %) Україна у 2017 році посіла восьме місце у світі.

За паритетом купівельної спроможності у долларовому еквіваленті ВВП на одну особу в 2017 р. склав 8713 дол. США, що вище ніж в останньому довоєнному 2013 році.

 

Важливо відзначити, що темпи зростання капітальних інвестицій у І кварталі 2018 року відносно аналогічного періоду 2017 року склали 37,4 % (у 2017 році – 22,0 %, а у 2016 році – 18,2 %), причому у промисловості цей показник склав 46,3 %, що засвідчує поліпшення інвестиційної привабливості національної економіки.

 

Реформується судова система і система охорони здоров’я, освіта і місцеве самоврядування. Через місцеві бюджети реалізується більшість бюджету всієї держави. Реалізуємо інфраструктурні проекти, великі кошти держава виділяє на програму ремонту доріг і залізничного транспорту. Відновлюємо потенціал авіаційної та космічної промислової. Розвиваємо сектор ІТ індустрії, яка успішно конкурує на міжнародних риках.

 

Нашим найбільшим досягнення став стрімкий розвиток агросектору, який виробляє третину ВВП України. Завдяки інвестиціям у видобуток природнього газу, через два-три роки станемо повністю незалежні від імпорту блакитного палива і самі зможемо його експортувати. 

 

Реформи, довіра до української влади і проєвропейська орієнтація переважної більшості суспільства уможливили підписання Угоди про асоціацію та Угоди про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. Вимоги записані в Угодах у 90% відповідають критеріям, які мають виконати кандидати у члени ЄС.

 

З червня 2017 р. почав діяти безвізовий режим з Європейським Союзом. Завершення процесу ратифікації Угоди про асоціацію України з ЄС закріпило перехід наших відносин від партнерства та співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції, відкриваючи новий етап в процесі європейської інтеграції нашої держави.  

 

Україні надано автономні торговельні преференції, які поширюються на понад 50 тарифних ліній товарів і передбачають надання безмитних тарифних квот для агропромислової продукції та обнуління митних тарифів для окремих видів промислової продукції.

 

Результати поглиблення торгівельних відносин з Європою вже можна побачити на практиці. За 2017 рік товарообіг між Україною та ЄС зріс на 25,4 %. На сьогоднішній день саме Європейський Союз є основним торгівельним партнером нашої держави.

 

Шановні пані та панове,

Україна не хоче лишатися осторонь головних світових процесів, до яких залучаються все більше країн світу. Це перш за все стосується потреби  активізації азійського вектору торгівлі.

 

У 2017 році поставки української продукції зросли на 9,8 % (понад 1 млрд. доларів США) та склали 12,5 млрд. доларів США. Імпорт товарів з цього регіону також зріс на 19,8 %, досягнувши у 2017 році 10,5 млрд. доларів США. Левова частина цього товарообміну, звичайно, припадає на Китай. У 2017 році товарооборот з країнами Азії складав 24,8 % зовнішньоторговельного обороту України (28,8 % експорту та 21,3 % імпорту товарів), що є другим після ЄС за важливістю географічним напрямком української зовнішньої торгівлі.

 

Ми з великим інтересом і надією на поглиблення українсько-китайського співробітництва спостерігаємо за стратегічною ініціативою Китаю «Один пояс, один шлях». Ми свідомі того, що з моменту оголошення головою Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіном ініціативи побудувати Новий Шовковий шлях, 56% всіх закордонних китайських інвестицій були спрямовані саме в країни, які беруть участь у проекті.

 

Україна – Брама Європи – готова підключитися до запропонованого Китаєм формату «16+1», тобто запропонованої Президентом Сі Цзіньпіном форми співпраці Китаю з країнами Центрально-Східної Європи – членами ЄС. Тим більше, що співробітництво у форматі «16+1» доповнює та підсилює стратегічне партнерство Китаю та ЄС, що закріплене у плані дій «Китай – ЄС 2020».

 

Ми з вдячністю прийняли те, що Китай не мав жодних застережень щодо Угоди про асоціацію України з ЄС і неодноразово декларував своє сприйняття України як «важливої країни в Європі» та наголошував на важливості приєднання України до Нового Шовкового шляху.

 

У вересні цього року в щорічному «Посланні до Верховної Ради України» Президент Петро Порошенко ствердив, що проект Нового Шовкового шляху «не суперечить прагненням України до подальшої економічної співпраці та економічної інтеграції з Європейським союзом та, навпаки, може посилити переваги України в цьому процесі. Проект також може дати альтернативу та зменшити негативні наслідки від розриву економічних відносин з Росією, сприятиме Україні у подоланні російської заборони на транзит українських товарів до Азії».

 

30 жовтня 2018 р., 

м. Ланчжоу, провінція Ганьсу, КНР



Создан 28 ноя 2018